Книга пам'ятi
Шел на войну молодой солдат,
Такой же, как сотни других ребят,
Позвала Родина-мать на войну
И он пошел защищать страну.
Держа в руках боевой автомат,
Шел на фашистов в бою солдат,
Ни шагу назад, нельзя отступать –
Он бил врага за Родину-мать.
Так же, как сотни других ребят,
Письма в окопе писал солдат,
Письма, что часто были в крови –
Треугольники верной сыновьей любви.
А после – танки, залпы, огонь…
Землю родную, фашист, не тронь!
Часто рядом ходила Смерть,
Но помнил солдат «На колени – не сметь!»
…Лишь мирное небо теперь впереди –
Медали блестят у него на груди,
Да ноют следы боевых ран –
Солдата теперь зовут «ветеран»…
А сколько солдат, друзей боевых,
Не смогли поздравить с Победой родных,
Не смогли прожить свою жизнь сполна…
На граните истории их имена.
Автор: Пивненко Т.А.,
педагог-организатор
Харьковской общеобразовательной
школы І-ІІІ ступеней № 40
Харьковского городского совета
Харьковской области
Анкета
учасника бойових дій у Великій Вітчизняній і Другій світовій війні, який проживає в в місті Харкові, для занесення у Книгу Пам’яті.
Прізвище: Миронович
Ім’я: Олексій
По батькові: Ананійович
Рік народження: 5 березня 1922 року
Місце народження: Белорусія (село Звячі Богушевського району Вітебської області)
Звання і посада на час звільнення у запас: гвардії старшина, за фахом – льотчик-інструктор
Освіта і діяльність до війни: закінчив 7 класів, працював льотчиком- інструктором.
Участь і ВВВ і Другій світові війні: 2 роки воював у Ленінграді (всього присвятив армії 25 років життя)
Нагороди (бойові, трудові): за період ВВВ був нагороджений 17 медалями (за бойові заслуги), Орденом Вітчизняної війни, Орденом Мужності.
Вид діяльності після війни: працював у дитячій музичній школі завгоспом, вчителем праці в ПТУ № 26, в 2006 закінчив трудову діяльність.
Домашня адреса: вул. Луї Пастера 200, кв. 71
Джерело інформації: інтерв’ю з ветераном.
Анкета
учасника бойових дій у Великій Вітчизняній і Другій світовій війні, який проживає в місті Харкові, для занесення у Книгу Пам’яті.
Прізвище: Гаркавенко
Ім’я: Андрій
По батькові: Кирилович
Рік народження: 2 червня 1927 року
Місце народження: Полтавська область, Великокринковський район, село Манжелія
Звання і посада на час звільнення у запас: рядовий
Освіта і діяльність до війни: 8 класів школи
Участь у ВВВ і Другій світовій війні: брав участь у бойових діях напряму
Кременчук Полтавської області, після лікування у шпиталі (отримав 2
поранення – в голову і в руку) його було направлено на Схід на війну з Японією (09.08 – 03.03.1945 р.)
Нагороди (бойові, трудові): за період ВВВ має 22 нагороди, серед яких:
- Орден Вітчизняної війни
- Орден «За Мужність»
- Медаль «За бойові заслуги»
- Медаль «Захисника Вітчизни»
- Медаль «За трудову доблесть» та багато державних нагород.
За вислугу років: Медаль «За доблесну працю»
Вид діяльності після війни: працював на заводі ХТЗ у відділі механіки – 35 років, посада – бригадир.
Інші відомості: на фронт пішов добровольцем, інвалід війни ІІ групи.
Адреса рідних: вул. Луї Пастера, 244
Джерело інформації: інтерв’ю з ветераном.
Анкета
учасника бойових дій у Великій Вітчизняній і Другій світовій війнй, який проживає в місті Харкові, для занесення у Книгу Пам’яті.
Прізвище: Махоніна
Ім’я: Наталя
По батькові: Миколаївна
Рік народження: 1926 року
Місце народження: Вінницька область, село Проща
Звання і посада на час звільнення у запас: -
Освіта і діяльність до війни: 8 класів школи
Участь у ВВВ і Другій світові війні: було взято в полон до німецького концтабору
Нагороди (бойові, трудові): -
За вислугу років: Медаль «За доблесну працю»
Вид діяльності після війни: працювала лаборантом на ДБК
Інші відомості: на початок ВВВ в 15 років вигнали до німецьких трудових таборів
Адреса рідних: провулок Станковий, 47
Джерело інформації: інтерв’ю з ветераном.
Анкета
учасника бойових дій у Великій Вітчизняній і Другій світовій війні, який проживає в в місті Харкові, для занесення у Книгу Пам’яті.
Прізвище: Уваренко
Ім’я: Зінаїда
По батькові: Дмитрівна
Рік народження: 1 червня 1926 року
Місце народження: місто Ленінград
Звання і посада на час звільнення у запас: -
Освіта і діяльність до війни: закінчила школу, війна почалася у день випускного вечора; після війни закінчила технікум.
Участь у ВВВ і Другій світові війні: пережила події блокадного Ленінграду; було залучено до праці у тилу (копала окопи і т. д.)
Нагороди (бойові, трудові): «Захисник Вітчизни», «Учасник бойових дій», «На честь 60-річчя повного звільнення Ленінграду»
За вислугу років: Медаль «За доблесну працю»
Вид діяльності після війни: працювала старшим інженером на заводі «Електроважмаш»
Інші відомості: є членом Ради ветеранів заводу «Електроважмаш»
Адреса рідних: вулиця Миру, 52/2; квартира 42
Джерело інформації: інтерв’ю з ветераном
Анкета
учасника бойових дій у Великій Вітчизняній і Другій світовій війні, який проживає в в місті Харкові, для занесення у Книгу Пам’яті.
Прізвище: Грущенко
Ім’я: Ніна
По батькові: Митрофанівна
Рік народження: 24 листопада 1927 року
Місце народження: Харківська область, Нововодолазький район, село Нова Водолага
Звання і посада на час звільнення у запас: -
Освіта і діяльність до війни: незакінчена середня освіта
Участь у ВВВ і Другій світові війні: було залучено до праці у тилу (копала окопи, працювала на швейному виробництві – шила теплі речі для солдатів)
Нагороди (бойові, трудові): ювілейні медалі
За вислугу років: Медаль «Ветеран праці»
Вид діяльності після війни: працювала на харчовому комбінаті; на дитячому комбінаті № 90
Інші відомості: село, де мешкала Ніна Митрофанівна, двічі потрапляло під арт-обстріл фашистської авіації.
Адреса рідних: вулиця Миру, 52/2; квартира 23
Джерело інформації: інтерв’ю з ветераном
Анкета
учасника бойових дій у Великій Вітчизняній і Другій світовій війні, який проживає в в місті Харкові, для занесення у Книгу Пам’яті.
Прізвище: Рябенька
Ім’я: Клавдія
По батькові: Василівна
Рік народження: 21 листопада 1933 року
Місце народження: Сумська область, Глинський район, село Глинськ
Звання і посада на час звільнення у запас: -
Освіта і діяльність до війни: початкові класи школи
Участь у ВВВ і Другій світові війні: було залучено до праці у тилу
Нагороди (бойові, трудові): ювілейні медалі
За вислугу років: Медаль «Ветеран праці»
Вид діяльності після війни: 46 років пропрацювала на 8 ГПЗ пакувальницею
Інші відомості: село, де мешкала Клавдія Василівна, двічі потрапляло під окупаційний режим; діти разом з дорослими були вимушені переховуватися, щоб уникнути вигнання до концентраційних таборів Германії. Є членом Ради ветеранів 8 ГПЗ.
Адреса рідних: вулиця Миру, 52/2; квартира 29
Джерело інформації: інтерв’ю з ветераном
Анкета
учасника бойових дій у Великій Вітчизняній і Другій світовій війні, який проживає в в місті Харкові, для занесення у Книгу Пам’яті.
Прізвище: Копіна
Ім’я: Анастасія
По батькові: Яківна
Рік народження: 03 грудня 1930 року
Місце народження: Харківська область, Балакліївський район, село Борщівка
Звання і посада на час звільнення у запас: -
Освіта і діяльність до війни: проживала і навчалася в дитбудинку у місті Куп’янськ
Участь у ВВВ і Другій світові війні: було залучено до праці у тилу
Нагороди (бойові, трудові): ювілейні медалі
За вислугу років: Медаль «Ветеран праці», «За трудову доблесть»
Вид діяльності після війни: працювала на заводі «Електроважмаш» на посаді «Слюсар-збірник»
Інші відомості: Анастасія Яківна працювала у післявоєнні роки в інвалідній артелі – в неї загострилась хвороба опорно-рухового апарату, набута у тяжкі роки війни
Адреса рідних: вулиця Миру, 52/2; квартира 23
Джерело інформації: інтерв’ю з ветераном
Спогади про
ветерана Великої Вітчизняної війни, який проживав у місті Харкові, для занесення у Книгу Пам’яті.
(01.03.1917 – 12.05.2012)
Савченко Михайло Євдокимович народився 1 березня 1917 року
у місті Ташкенті. До 6 класу навчався у Ташкенті, потів отримав спеціальність слюсаря у ФЗУ. З 1935 року по 1938 рік навчався в Індустріальному технікумі, водночас працюючи слюсарем. Після 3 курсу технікуму, Михайло Євдокимович пішов навчатися у Військове авіаційне училище, що знаходилося у місті Вольськ Саратовської області. В 1940 році, закінчивши училище, отримав направлення до міста Севастополь у Качинське авіаційне училище, де навчався син Сталіна. Січень 1941 року ознаменувався переїздом до льотної школи, яка знаходилась у місті Цхурисхали, де Михайло Євдокимович працював до жовтня 1942 року. У жовтні 1942 році його переведено до військової частини 4-Ї повітряної армії Північно-Кавказького фронту, де він і працює до квітня 1943 року, відновлюючи літаки, підбиті у повітрі. У квітні 1943 року переїжджає до винищувального авіаційного полку, що знаходиться у місті Сандарри, де працює техніком по експлуатації літаків. Там у навчальному центрі Михайло Євдокимович працює до 1945 року. В 1945 – 1949 роках його було відправлено до Білорусії співробітником на базі авіаційних літаків. 1951 – 1968 рік – випробувач військових літаків. В 1956 випробував літак ТУ-104 у місті Харків.
Про бойові заслуги Михайла Євдокимовича говорять його високі нагороди:
- Орден Вітчизняної війни;
- Орден Червоної зірки;
- Орден за випробування літаків;
- Орден Богдана Хмельницького;
- Медаль «За перемогу над Германією»
Твір учня 9-Б класу ХЗОШ № 40 Макарова Кирила,
який посів І місце у районному конкурсі «Війна очима мого діда».
В моїй родині свято шанують пам’ять про Велику Вітчизняну війну. І я часто з великим трепетом і повагою переглядаю фото, листи і нагороди моїх славетних дідів і прадідів, які віддали найсвітліші роки своєї юності боротьбі з окупантами.
У житті мого діда, Макарова Григорія Олександровича, війна увірвалась, коли він лише закінчив школу. Його мобілізували, він склав присягу, навчився стріляти і його відправили на передову. Почались справжні випробування. Зі своїм підрозділом мій дід неодноразово потрапляв в оточення, брав участь у сміливих контратаках, важких оборонних боях. Він пройшов бої під Києвом, Харковом, на Дону. В усіх битвах він зарекомендував себе як хоробрий і мужній воїн, який з упевненістю і готовністю йшов у бій.
Влітку 1943-го моєму діду довелось знову опинитись у Харкові. Під час визволення міста в серпні його підрозділ вів бої з слітними частинами німецької армії – дивізією СС «Лейбштандерт». Про ці бої він згадував у листі так:
«… Ніколи не забуду, як ми з німцями зійшлися в рукопашному бої, билися, як могли… Я заплутався у шинель, а німець цим скористався, націлився вже ножем. Я намагався його відкинути, але не міг. І тут вчасно мій бойовий товариш його відштовхнув, той німець впав, і я, як звір, накинувся на нього, перегриз йому горло і побіг далі… Бо на війні – або ти, або – тебе…» Після Харкова було ще немало жорстоких боїв. Під Корсунь – Шевченківським, коли оточені німецькі війська намагались вирватися з «котлу», мій дід був важко поранений і довгий час пролежав у госпіталі. На початку 1945-го він знову став у стрій. Але на той час майже всі його бойові товариші, які зовсім нещодавно підставляли своє плече, йшли разом і в огонь, і у воду, загинули… У квітні – травні 1945-го року доля закинула мого діда у Чехію. Під час боїв за Прагу командир доручив йому відповідальне та небезпечне завдання. Йшли вуличні бої, і дорогу військовим на одній з вулиць перекрив окопаний німецький танк «Королівський тигр». З кількома товаришами сержант Макаров прокрався крізь руїни, долаючи супротив ворога, зайняв позиції у будинку справа від танка. Сталевого монстра закидали гранатами: він зник у полум’ї та димові…
Це був останній бій мого діда. Незабаром ворог капітулював, а молодий герой повернувся додому. Після війни мій дід зміг влаштувати своє життя: знайшов роботу, сім’ю. Та дожити до наших днів йому не було суджено. Але я вірю, що він буде жити, допоки його будуть пам’ятати вдячні нащадки, які усвідомлюють масштаби подвигу всіх тих солдат в сірих шинелях, які ціною свого життя, здоров’я і молодості подарували нам життя і спинили зло…
